«Ні, дякую». Чому відмова може бути краще за згоду та для чого варто вчитися відмовляти

Чому відмова сприймається так негативно, хоча насправді це добре? Як відмовляти та чи треба додатково пояснювати своє «ні»? Розбираються комунікаційниця, авторка каналу «Культура Комунікації», лекторка й менторка Анастасія Бабічєва та Олександра Підгаєвська, психологиня, лекторка й авторка подкасту «Як це пережити?!». 

5 причин, чому відмова так сильно нам болить 

1. Б’є по відчуттю самоцінності. Відмова може знижувати нашу самооцінку та змушувати сумніватись у власній цінності. Оскільки ми часто «зливаємось» із пропозицією, то можемо почуватися недостойними або недостатньо хорошими, коли нам відмовляють: мені відмовили = я якась не така / якийсь не такий.
2. Символізує ізоляцію. Відмова може створити відчуття ізольованості та відчуження: на мою пропозицію не пристали = мене не люблять, не цінують і тому подібні «не». А ми як соціальні істоти прагнемо прийняття та підтримки з боку інших. 
3. Створює ілюзію невизначеності. Відмова може породити страх перед невизначеністю майбутнього. Ми можемо почуватися безпорадними й не знати, як рухатися далі. Хоча відмова дає так само багато можливостей, як і згода.
4. Асоціюється з невдачею. Відмова може бути сприйнята як особиста невдача, адже багатьох із нас виховували з завищеними очікуваннями на кшталт «Трійка — не наша оцінка», «А чому не 12?!». Нереалістичні вимоги формують хибне переконання, що успішним людям завжди все вдається, а якщо не вдалося — отже, це я невдаха.
5. Руйнує очікування. Коли ми вкладаємо багато емоцій і зусиль у досягнення певної мети або формування взаємин, відмова може сприйматися як руйнування наших надій і мрій. Це супроводжується емоціями болю, суму, розчарування та навіть гніву. Ці емоції можуть бути дуже інтенсивними й важкими для обробки психікою.

Так, відмова дійсно може боліти, і дискомфорту від неї ми частіше прагнемо уникнути. Та наша мета сьогодні — нормалізувати відмову. Адже вона має різні форми, зокрема й гостинг — коли колеги, кандидати чи партнери перестають виходити на зв’язок, бо…  бояться відмовляти. Тож культура чесної та прямої комунікації, зокрема відмов, допоможе нам усім ефективніше взаємодіяти. 

Чому відмова — це нормально і навіть добре

• Відмова — це визначеність. А прагнення до визначеності — одна з важливих потреб у часи тотальної невизначеності.
• Відмова — це просто різновид відповіді. Здебільшого це просте «ні» без додаткових сенсів і підтекстів.
• Згадайте, чи відчували ви колись полегшення після відмови? Отож, бо вона може мати й позитивні наслідки. Наприклад, зупиняє помилкові дії та дає змогу робити те, що насправді хочеться. 
• Коли ви говорите «ні» комусь, ви говорите «так» собі. Це означає, що ви встановлюєте межі, захищаєте свої інтереси та цінуєте власний час і ресурси. Вміння відмовляти допомагає уникнути перевантаження, зосередитися на важливому та зберігати емоційний баланс. Це акт турботи про себе та спосіб зберегти енергію для того, що дійсно має для вас значення.
• Відмова не послаблює, а зміцнює вас. Проста перевірка: кого з ваших знайомих ви більше поважаєте — того, хто на все погоджується, чи того, хто може не погодитись і запропонувати власні ідеї та пропозиції?
• Вміння відмовляти — обов’язкова навичка асертивної людини, яка допомагає чітко висловлювати свої бажання, потреби та межі, не порушуючи прав інших. Це дає можливість контролювати своє життя, приймати обдумані рішення та уникати маніпуляцій.

Дослідження показують, що багато людей схильні переоцінювати можливі негативні наслідки відмови, тоді як насправді відмова не має тих поганих наслідків, яких ми так часто боїмося. Так, у статті The Washington Post є посилання на дослідження, яке показує, що наслідки відмов зовсім не катастрофічні. Дослідники аналізували, як різні люди схильні реагувати на відмову на запрошення (до музею, на вечерю, івент тощо).

«Що ми дізналися з цього дослідження — це те, що люди переоцінюють наслідки своїх відмов», — каже Джуліан Гіві з Університету Західної Вірджинії. Дослідники рекомендують: якщо ви боїтеся відмовити комусь, уявіть, як ви самі відреагували б, якби опинилися на місці цієї людини. За словами Джуліана Гіві, роздуми про свої власні відчуття в ситуаціях, коли хтось відхиляє ваше запрошення або пропозицію, можуть допомогти вам точніше оцінити наслідки своєї відмови.

7 способів сказати «ні» у професійних відносинах

1. Ні. 
2. Ні, дякую.
3. Ні, дякую, я наразі завантажена проєктами й не маю змоги взятися за ваш.  
4. — Попрацюймо над цим проєктом в суботу.
   — Ні, давай дотримуватися робочого графіка, по суботах я відпочиваю. Давай пошукаємо зручний час з понеділка по п’ятницю.
5. — Пропоную зідзвонитися о 8-й вечора.
   — Ні, зідзвонимося в межах робочого дня. Я можу завтра з 15 до 17. А в тебе які слоти вільні?
6. Дякую за пропозицію, та я відмовлюсь. 
7. Ні, я не погоджуюсь це робити, це не входить у мої обов’язки.

Читайте також: Як правильно відмовитись від роботи

Чи треба пояснювати свою відмову? 

Це залежить від ситуації та ваших стосунків із людиною, яка зробила запит. Рекомендуємо врахувати декілька аспектів, перш ніж остаточно вирішувати.

1. Контекст. У деяких випадках чітка відмова прийнятна, бо співрозмовники мають спільний контекст. В інших — відмова без пояснень навпаки може здатися грубою або незрозумілою. Коротке пояснення може зекономити час і полегшити ситуацію, демонструючи, що ви поважаєте людину та її запит.
2. Ваша мета. Усвідомлення, чого ви плануєте досягти відмовою, сильно впливає на відсутність чи наявність пояснень.  
3. Характер взаємин. Залежно від того, хто й про що питає, контексту та вашої мети, ви маєте право вибирати — пояснювати своє рішення чи залишити пояснення за дужками. 
4. Ваші суб’єктивні відчуття. Іноді ми так зосереджуємось на переконанні, що відмова = кінець світу, що зовсім випускаємо з виду і контекст, і власну мету, і характер взаємин. Тривога витісняє критичне мислення, ми пускаємось у довгі виправдання, і відмова перестає бути відмовою.

Підсумовуючи, варто пояснювати відмову тоді, коли ви маєте на це сили й це доцільно для підтримання здорових стосунків та культурної комунікації. Коли стоїть питання репутації — вашої чи компанії, яку ви представляєте. Або якщо таке правило прописано в компанії, де ви працюєте. Наприклад, у ситуації, коли ви рекрутер, людина доклала вагомих зусиль, щоб потрапити у вашу компанію, а ви хочете їй відмовити, варто надати відмову персоналізовано та уникати шаблонів. Однак пам’ятайте, що у вас є право відмовити й без детальних пояснень, особливо якщо це стосується ваших особистих справ. 

Як реагувати на відмову?

Важливо пам’ятати, що відмова не обов’язково означає, що співрозмовник не хоче чи  відштовхує вас. У відмови може бути безліч причин. 

З погляду культури професійної комунікації, на відмову варто відредагувати чемно та лишити співрозмовнику можливість звернутися до вас у майбутньому. 

Про відмови, блокери в комунікації та комунікаційні виклики сьогодення будемо говорити у вересні на мастермайнді про комунікацію, що триватиме місяць та охоплюватиме теми комунікаційних потреб, факапів та культури комунікації. Щоб дізнатись подробиці, залиште заявку у формі за посиланням.

Читайте також

Чому відмовляє роботодавець? Що варто знати кандидатам і рекрутерам

Як давати і просити фідбек? Поради для екологічного зворотного зв’язку

Чому гарний конфлікт кращий за штучний мир, або Як правильно конфліктувати на роботі