«Тихе звільнення»: що думають про тренд українські експерти

На початку цієї осені на ринку праці заговорили про новий тренд — quiet quitting, або «тихе звільнення». Так назвали ситуацію, за якої людина виконує тільки посадові обов’язки й тільки в робочий час, водночас відмовляючись від будь-яких понаднормових активностей (навіть від допомоги колегам). Чому виникло це явище та про що свідчить, ми поцікавилися в українських експертів.

Термін quiet quitting став популярним після того, як американський тіктокер @zaidlepplin запостив відео, про те, що «робота — це не ваше життя». Західні медіа, описуючи це явище, наводили історії жінок, які брали на себе більше обов’язків, ніж цього вимагали посадові інструкції, працювали понаднормово, але керівники цього не оцінили. Зокрема, відмовилися підвищувати зарплату. Це демотивувало працівниць, і вони вирішили надалі не проявляти надмірного ентузіазму в роботі, а повернутися в рамки своїх обов’язків. Врешті, ці жінки звільнилися.

Західні коучі, HR-и та дослідники, коментуючи тренд, дійшли кількох висновків:

1. Прагнення людей чіткіше встановити робочі межі загострилося під час пандемії, коли люди, з одного боку, усвідомили цінність життя поза офісними стінами, а з іншого — спостерігали, як віддаленка все більше розмиває кордони між роботою та особистим життям.
2. Також тренд став відповіддю на «культуру метушні», коли люди побачили, що перепрацювання та повна віддача роботі не завжди забезпечують успіх і високу зарплатню.
3. Рух підхопило здебільшого молоде покоління, так звані зумери й міленіали, для яких багато важить здоровий баланс між роботою та особистим життям.
4. Тренд може покращити ситуацію з психологічним здоров’ям працівників, бо допоможе людям уникати вигорання.
5. З іншого боку, якщо люди вдаються до «тихого звільнення», це може бути й тривожним дзвіночком, що їм чомусь не дуже подобається їхня робота.

Також майже всі дослідники відзначили, що сам термін «тихе звільнення» виглядає не дуже коректним та наче натякає на пасивно-агресивну поведінку і саботаж з боку працівника, а це не те, що лежить в основі явища.

Що ж думають про цей тренд українські експерти?

Анна Мазур

засновниця та CEO Happy Monday

Ми завжди кажемо, що щоб мати щасливі понеділки, важливо мати повноцінні вихідні. Тримати особисті кордони та розмежувати роботу і життя — дуже важливо для будь-якого професіонала. Але так само важливо і бути зацікавленим в результатах своєї роботи, проявляти ініціативу, мати бажання рости. Одне не суперечить іншому, і дуже важливо вміти поєднувати ці дві складові для здорового розвитку і насолоди від діяльності. Поняття «тихе звільнення» для мене досить двозначне і не ідеальне для передачі того, що лежить в основі руху, але й альтернативи нема.

Анна Меламед

кар’єрна коучиня та консультантка 

На мою думку, це дуже цікавий тренд, але з не дуже вдалою назвою. Якщо заглибитися в суть цього руху, то він насправді про те, щоб продовжувати якісно виконувати свою роботу, водночас відмовляючись від зайвих навантажень, якщо це ніяк додатково не заохочується. Що в цьому поганого? Це зовсім не про лінощі або відсутність амбіцій. Це, скоріше, про відстоювання своїх інтересів та про шанс побудувати робочі відносини із таким роботодавцем, який дбає про людей, вміє якісно планувати та не пише робочі мейли о 23.00.

Назва «тихе звільнення» з’явилася лише тому, що було декілька публічних кейсів, коли працівників у результаті такого рішення таки звільнили з роботи. Але що ми знаємо про тих, хто вибрав цю стратегію та подовжує працювати? Що ми знаємо про тих, хто реально налагодив життєвий баланс та вивільнив купу часу та енергії для особистого життя, для родини, для здоров’я — для чого завгодно насправді?

Мені здається, що відео пересічного блогера на тему простої ідеї життєвого балансу завірусилося не раптово, а тому, що попало на вже підготовлене підґрунтя. Адже справжній тренд вже декілька років — це турбота про своє психічне здоров’я, профілактика вигорання, розуміння та вміння відстоювати свої кордони, будувати дорослі стосунки між працівником та роботодавцем.

Для тих, хто вирішить для себе обрати такий підхід, я б порадила не сліпо йти за хвилею та хайпувати, а підійти до цього з розумом. Якщо головна ідея — не перенавантажуватися, відмовлятися від понаднормових завдань, то варто подумати, наприклад, про ефективне використання робочого часу — як його оптимізувати, щоб точно все встигати. Складіть свій особистий список критеріїв до виконуваної роботи — що ви дійсно робите легко, із задоволенням, із максимальним результатом, що вас драйвить та мотивує — і це те, з чим ви точно готові працювати. Після цього визначте для себе, які чинники й завдання на роботі вас демотивують — такі елементи треба скорочувати. А ще важливо зрозуміти, заради чого ви будете вивільняти час і як це змінить ваше життя.

Катерина Глушеня

Global HR Director у Laba Group

Мені здається, що і раніше було таке явище як «тихе звільнення», просто його не так називали. Зараз подібне трапляється частіше. 

Життя кожної людини не статичне, змінюються обставини й пріоритети. І work-life баланс, як я його розумію, — це не 50 на 50. Це коли у різні періоди мого життя ми робимо різні акценти: в якийсь період зосереджуємося на кар’єрі, в інший — на сім’ї або інших особистих справах. Відштовхуючись від своїх цілей і пріоритетів у житті, ми маємо звіряти свої компаси з тим, де ми є зараз, і аналізувати, чи відповідає наше місце роботи нашим поточним цілям. 

Також для мене «тихе звільнення» — це ще й про культуру компанії, в якій працює людина. Тому що десь існує принцип відкритої комунікації, і працівник може поділитися своїм невдоволенням, не доводячи ситуацію до умовного «тихого звільнення». Водночас є інші культури, де це неможливо. 

Олександр Сударкін

директор програми МВА та програми pre-MBA
«Менеджмент і Лідерство» в бізнес-школі МІМ-Київ 

На початку своєї кар‘єри я чітко розумів, що можна виконувати свої обов’язки в робочий час і отримувати заплановану зарплатню. Водночас практично всі мої керівники казали: якщо хочеш більшого, то маєш спочатку вкластись у своє просування. Наприклад, підприємці жартують, що самі визначають, які 14-16 годин в день вони можуть працювати. 

Це про вибір. Інколи людина не хоче просування, а хоче просто працювати й отримувати зарплатню, і це також цілком прийнятно. Та якщо ти НЕ вкладаєшся — не очікуй, що просто роблячи те, що записано у job description (а це зазвичай 30-50% від реальної роботи), зможеш розраховувати на бонуси, підвищення й інші «плюшки».

Вибір свого кар’єрного шляху залишається за працівником, і варто усвідомлювати й розуміти як його вимоги (більше часу на роботу, навчання, менше часу із сім‘єю та друзями), так і результати.

Світлана Петрачкова

People Partner у диджитал-агенції Valtech

Я працюю з людьми вже більше ніж 15 років і спостерігала еволюцію, як особисте життя та власні інтереси ставали для людей вищими за бажання роботодавця. Якщо ще 10 років тому ринок роботодавця диктував свої правила, де нормою були овертайми, багатозадачність та надрезультати, то зараз, принаймні на ІТ-ринку, свої умови диктує кандидат.

Мені не подобається термін «тихе звільнення» —  він передбачає, що люди, які намагаються виконувати роботу лише в рамках своїх обов’язків і дотримуються work-life балансу, приречені на звільнення. Але ж насправді це не так.  

Для мене ця філософія про те, що робота перестала бути сенсом життя, адже навколо цікавий і багатогранний світ з безліччю можливостей. Люди усвідомили, що самореалізація може бути й поза роботою. Нікого вже не дивує, що топменеджер виходить з офісу рівно о 18:00, тому що о 18:30 у нього заняття з вокалу або кулінарний майстер-клас. 

В перспективі це може мати позитивні наслідки й для роботодавців: люди, які дотримуються такої філософії, не мають проблем з вигоранням, вміють пріоритезувати свої завдання та більш ефективно використовують робочий час. 

Читайте також

Ефективні інструменти для планування й розвитку вашої кар’єри

Як планувати кар’єру в епоху змін: 5 кроків

Ментор, коуч, наставник? Хто найкраще сприятиме вашому розвитку