Яким може бути менторство та де шукати наставника?

Як ви уявляєте собі менторство? Наставництво насправді може мати різні форми, і про деякі ви могли раніше навіть не знати. Дієвими форматами менторства, а також ресурсами для пошуку наставника ділиться Ольга Руда, консультантка з побудови менторських програм і навчання менторів, засновниця та керівниця програми менторства «10:11». 

Усім нам час від часу потрібні ментори. Життєвий досвід інших людей у влучний момент і крізь призму нашої ситуації може стати необхідною опорою, поштовхом до першого кроку чи несподіваного рішення. 

Якщо найпоширеніше визначення менторства — як передачі досвіду від більш досвідченої людини (ментора) менш досвідченій (менті) — звучить для вас надто формально й недостатньо захопливо, пояснювати менторство можна по-різному. Наприклад, я люблю думати про нього як про наповнення уявної коробочки життєвими історіями: менті збирає туди доречні й чесні досвіди своїх менторів і додає власні висновки, інсайти й нові питання. Фантастика в тому, що до цієї коробочки можна постійно повертатися.

Зрозумівши, що менторство дає доступ до унікального життєвого досвіду людей довкола, неможливо уявити себе без нього. 

То як можна наповнювати свою менторську коробочку? Розповім про кілька дієвих форматів наставництва.  

1. Віртуальне менторство 

Віртуальне, або онлайн-менторство має ряд переваг. Для зустрічі, на яку треба вибратись офлайн, іноді буває складно знайти час у календарі, через що менторство може відкладатися місяцями. А деколи зустріч наживо просто не зовсім комфортна опція для ментора чи менті. Погодьтеся, що онлайн-дзвінок і обіцянка побачитися в офлайні вимагають дуже різного рівня зусиль, зокрема від ментора/менторки, яким точно простіше погодитися на дзвінок. Тому починати менторство з віртуальної зустрічі — це насамперед про зручність для обох сторін.

Крім того, у разі офлайну ви обмежені у виборі менторів тими, хто проживає відносно поруч. Це не погано, але в контексті глобалізації видається нерозумним ігнорувати можливість знайти ментора на іншому кінці світу. Якщо подорожі — це шанс побачити світ, то менторство — це можливість вчитися на різноманітті досвідів, які є у світі. Безумовно, варто перевіряти, наскільки релевантними є ці досвіди у вашому випадку, але це потрібно робити завжди. Тим паче зараз багато українських фахівців опинилися за кордоном, тож іноді віртуальне менторство — єдиний варіант співпраці з тими, з ким раніше можна було зустрітись офлайн.  

Через відключення електроенергії та слабкий звʼязок організувати віртуальне менторство може бути складніше, ніж раніше. Втім, ніщо не заважає знайти більш зручну альтернативу онлайн-дзвінкам, як-от голосові чати, повідомлення чи навіть звичайний телефонний дзвінок. 

2. Менторство в період невизначеності

Більшість людей асоціює менторство з підвищенням кваліфікації чи професійним зростанням, коли менті приходить до ментора/менторки з конкретним запитом, як дістатися з точки А в точку Б. Але що як ваш запит не вузькопрофесійний і конкретики в ньому мало? Наприклад, якщо в певний момент життя — після закінчення школи чи універу, переїзду, звільнення чи рішення змінити професійну сферу — ви не знаєте, що робити далі.  

Насправді менторство й тут може допомогти, а саме — сформувати можливі варіанти розвитку подій. Коли чуєш, що інші робили у схожих ситуаціях, починаєш думати: «А так теж можна?». Кожне таке запитання вже є маленькою перемогою, адже свідчить про те, що ваші горизонти щойно розширилися. Кілька менторських сесій з різними людьми з релевантними життєвими досвідами — і ви подивитесь на невизначеність більш креативно, ніж до того. 

Менторство точно стане в пригоді тим, хто вирішив взяти gap year, творчу відпустку, сабатікал. У періоди пошуку й експериментів менторські зустрічі стають простором для рефлексії чи навіть своєрідними чек-пойнтами на шляху, які дозволяють прожити цю невизначеність з користю й без відчуття втраченого часу. 

3. Командне менторство / менторство проєктів

Популярні сьогодні хакатони й акселератори здебільшого передбачають для новостворених команд / проєктів допомогу менторів, чия експертиза сприяє швидшому та якіснішому розвитку проєкту зі старту і стає додатковим каталізатором командної динаміки. 

Звучить неочевидно, але для команд, які вже давно працюють разом, ментор може стати ще більшим відкриттям. Адже з часом багато процесів і ролей у команді/проєкті починають сприйматися за замовчуванням, тоді як нова людина привносить свіжість бачення. Також менторська сесія — це хороша думка, якщо є відчуття браку ідей щодо того, як команда чи проєкт можуть зростати далі. У командному менторстві (як, зрештою, і в інших видах менторства) важливо памʼятати, що лише менті вирішувати, який досвід та інсайти ментора/менторки вважати релевантними й брати в роботу.

Є кілька варіантів командного менторства: коли один ментор працює з усіма членами команди одночасно і коли кожен проходить персональне менторство на своїй позиції. Другий варіант підійде команді, представники якої бачать для себе різні виклики:  дозволивши кожному попрацювати індивідуально, команда також отримає поштовх до розвитку. 

4. Ситуативне менторство

Багато людей уявляють менторство як побудову тривалих стосунків з одним ментором. Це справедливо, якщо менті має запит, що передбачає систематичну роботу. Але часом бувають запити, які може задовольнити й одна зустріч. 

Наприклад, для школярів це може бути бажання обговорити стратегію підготовки до ЗНО, дізнатися більше про конкретну професію чи поговорити з випускником певного універу. Для студентів — отримати фідбек на перше резюме, поспілкуватися з працівником конкретної компанії чи організації. Для професіоналів — обговорити конкретний професійний виклик, скласти карʼєрний план, порадитись, як почати власну справу чи проєкт. 

Найголовнішим у ситуативному менторстві є те, що спілкування з іншою людиною часто допомагає побачити ситуацію в комплексі та швидше розібратися з запитом, ніж якби ви намагалися зробити це самостійно. І так, для цього може вистачити й однієї зустрічі. 

Безумовно, класно знайти людину, чия підтримка й життєвий досвід доречні в різних ситуаціях, але, ймовірніше, для різних запитів будуть потрібні різні ментори. Головне тут — зрозуміти конкретну потребу та знайти людину з релевантним досвідом. Зрештою, можна скласти власне портфоліо менторів і звертатися до них з різними запитами. 

5. Формальне менторство

Знайти можливості для неформального менторства можна легко та швидко: варто написати знайомому з цікавої сфери, що хочеш в ній розібратися, — і з високою ймовірністю менторська зустріч відбудеться. Але такий формат має свої недоліки. Наприклад, не всі люди вміють якісно й екологічно передавати свій досвід і тому бути хорошими менторами. Навіть одна не дуже вдала менторська зустріч може знецінити менторство як інструмент. Крім того, неформальні ментори необовʼязково готові до тривалої співпраці, тож краще підходять для ситуативного менторства.

Контрастом до неформального менторства може стати участь у формальній менторській програмі — в компанії, молодіжній організації чи іншій спільноті. У таких програмах менторів і менторок часто навчають перед початком і підтримують протягом всього процесу менторства. Це означає, що наставник/наставниця матимуть класний набір інструментів і практик та відкалібрують ваші очікування до менторства в майбутньому. 

У формальних програмах, окрім, власне, персонального менторства, часто є додаткові зустрічі, як-от зустрічі усіх менті чи зустрічі з експертами, якщо програма тематична. А ще формальні програми можуть допомагати учасникам фіксувати вплив наставництва та власний прогрес, який буває складно чітко сформулювати для себе під час неформального менторства. 

Де шукати ментора/менторку?

Менторство в Україні насправді ще розвивається і з погляду популярності практики, і з погляду професійності менторів. Попри це питання пошуку ментора чи менторки не мусить ставити вас у глухий кут. Найпростіше — не ходити далеко, а розпочати пошуки з місць, де ви вже є, і де, можливо, є люди, які, на вашу думку, стали б хорошими наставниками. 

Компанія-роботодавець, навчальний заклад, коло друзів чи навіть сімʼї. Оскільки ці люди зазвичай присутні у вашому житті в інших ролях, можна не помітити, як цінні досвіди лежать просто у вас під носом. Менторство з людьми з цього кола буде комфортнішим і вимагатиме менше зусиль.

Спільноти, частиною яких ви вже є. Це можуть бути спільноти випускників освітніх програм, професійні спільноти чи спільноти, що формуються за хобі, спортом чи іншими зацікавленнями. Адже там багато людей, яких об’єднують з вами спільні інтереси.

Формальні програми або платформи менторства. Тут варто звертати увагу на те, чи активна програма постійно, чи має конкретні терміни подачі заявок, фокус, тему, чи орієнтована на конкретну вікову групу — усе це допоможе визначити, чи підійде вам програма. Ось кілька прикладів програм, до яких можна придивитися:

Соцмережі, зокрема LinkedIn. Звісно, завжди є можливість попросити про менторство людину, яку ви не знаєте особисто, але стежите за нею в соціальних мережах. Але будьте готові, що з різних причин вона може не мати змоги чи бажання стати ментором/менторкою, і це окей. Але запитати про можливість наставництва точно варто, адже здебільшого люди обожнюють ділитися своїм досвідом.

Можна навести купу статистичних даних про те, скільки компаній мають внутрішні програми менторства і як це сприяє професійному та особистісному зростанню фахівців. І все це буде правдою. Та все ж я думаю, що менторство робить дещо ще важливіше — розвиває культуру ділитися, рефлексувати та цінувати різноманіття досвідів, чужих і власних. Тому, напевно, не так важливо, яке саме менторство для себе обрати, як наважитись на менторство загалом.

Читайте також

Допоможи собі й іншим: як стати коучем і що для цього потрібно

Як планувати кар’єру в епоху змін: 5 кроків

Чому некомпетентні люди настільки самовпевнені: ефект Даннінга-Крюгера